Біорегіоналізм подається як екологічний шлях, що дозволяє будувати життя в межах природних екосистем і водозбірних басейнів замість національних кордонів. Ідея здається логічною: узгодити господарство з можливостями місцевого середовища, уникнути диктату ринків і урядів та жити в гармонії з природою. Але за цим терміном ховаються ризики. Нещодавній пост нового Проєкту Венера, що підтримав біорегіоналізм, дає привід розібратись, чому на практиці ця ідея перетворюється на ілюзію сталості, яка веде до конфліктів, примусу та деградації.
Яке ставлення Проєкту Венера до біорегіоналізму?
«Аналізуючи природні кордони біорегіону, ми можемо визначити несучу здатність конкретного регіону Землі та проєктувати системи, що відповідатимуть можливостям і обмеженням цього середовища… Результатом стає екологічна географія замість політичної географії націй. Природні кордони замість національних.»
– З оновленого FAQ нового «Проєкту Венера»
Оригінальний список FAQ зі 108 запитань тепер доступний тільки на нашому сайті.
Але на скільки регіонів ділити світ? Два, п’ятдесят, п’ятсот? Річки й екосистеми не збігаються зі зручними лініями на карті, а великі міста розташовані на перетині різних екосистем. Гори та водозбірні басейни можуть створювати десятки анклавів всередині однієї країни. Хто вирішуватиме, де провести ці лінії, і хто змушуватиме мільйони людей підкорятися цим лініям? Такі схеми неминуче ведуть до примусу й конфліктів, коли одні вимагатимуть ресурси сусідів, а відмова призведе до силових захоплень під гаслом «екологічної справедливості».
Чому біорегіоналізм не вирішує проблем
Біорегіоналізм ігнорує те, що дозволило людству вийти з ізоляції: глобальну енергетику, транспорт, зв’язок, міжнародний поділ праці. Ми створили систему, в якій одні регіони виробляють ліки та технології, інші забезпечують продуктами та сировиною, а енергетичні мережі з’єднують материки й підтримують роботу лікарень і заводів. Спроба «жити в межах місцевих ресурсів» означає руйнування цих зв’язків, повернення до дефіциту й ізоляції.
Навіть локальні питання, як рибальство, потребують міжнародного управління, інакше екосистеми морів будуть знищені. Сільське господарство в регіонах Нілу чи Гангу залежить від глобальної торгівлі добривами, технологіями й паливом, а не від «локальної самодостатності». Пропозиція біорегіоналізму ігнорує ці залежності, підмінюючи реальні рішення гаслами.
Біорегіоналізм не вирішує проблему воєн і бідності, а створює нові лінії конфліктів, маскуючись під «сталість». Він не ліквідує дефіцит, а змушує жити в його межах. Він не створює сталості, а руйнує інфраструктуру, яку будували покоління.
При цьому біорегіоналізм ігнорує колосальну нерівність регіонів за ресурсами, технологіями, інфраструктурою й рівнем життя. Одні регіони багаті водою, родючими землями та корисними копалинами, інші залежать від імпорту навіть базових товарів. Деякі мають високі технології та медичні системи, інші залишаються без доступу до них. Розподіл світу за екосистемами закріплює цю нерівність, перетворюючи її на постійну умову життя. Замість ліквідації дефіциту для всіх, пропонується розподіл дефіциту між регіонами, залишаючи одних у достатку, а інших — у хронічній нестачі.
Що пропонував Жак Фреско
Жак Фреско показував, як можна проєктувати сталі міста без кордонів, спираючись на науку та автоматизацію.
Він говорив про добровільне глобальне об’єднання людства для використання ресурсів планети в інтересах усіх людей, про ліквідацію кордонів і дефіциту через науку, автоматизацію та логістику. Природні зони та екосистеми мають враховуватись лише для проєктування міст і планування виробництва, а не для поділу людей на анклави.
Жак Фреско багато разів наголошував:
«Ми не можемо вирішити світові проблеми в рамках націй.»
«Кордони створюють конфлікт, а не рішення.»
«Наука й технології здатні ліквідувати дефіцит, якщо ресурси планети стануть надбанням усього людства.»
Справжнє рішення: глобальна система
Справжнє рішення — не в переділі світу й ізоляції, а в глобальній системі управління, ліквідації дефіциту й збереженні екосистем в інтересах кожної людини на планеті. Усе інше — лише зміна вивіски на тих самих проблемах, що й раніше.
Ми живемо у світі, де кордони й дефіцит породжують війни та бідність. Але нові кордони під виглядом екології не вирішать цих проблем. Рішення — у глобальній системі, ліквідації дефіциту, використанні науки й технологій для всіх людей на планеті із турботою про природу. Якщо ви це бачите й розумієте, що сталість неможлива без ліквідації штучних бар’єрів, приєднуйтесь до тих, хто будує реальне, а не ілюзорне майбутнє.
Ми продовжуємо шукати й показувати рішення, які справді працюють і роблять світ кращим. Приєднуйтесь, якщо хочете бути частиною цих змін.
Також читайте:
Уже понад 13 років перебуваю в самому центрі всієї діяльності за напрямом і можу розповісти вам багато нюансів: від оригінальних пропозицій Жака Фреско, до роботи з рухом, маловідомої та інсайдерської інформації.
Організував найуспішнішу і найрезультативнішу команду руху Проєкту Венера, зараз представлену організацією “Проєктування Майбутнього”, а також канал “Жак Фреско” на 1,5 мільйона підписників, дрібні й великі заходи, давав інтерв’ю на радіо й ТБ, співпрацював із ВНЗ і школами, проводив акції, вів мережу груп на 60 міст із регулярними зустрічами, і багато іншого. Розкривав і боровся з шахрайськими компаніями та ініціативами, відстоюючи репутацію Проєкту Венера.
Організував і вів переговори з будівництва смарт-міста Проєкту Венера, з тоді ще живим Жаком Фреско, що було їхнім найкращим шансом. Сьогодні цей проєкт перетворився на повноцінний проєкт розумного міста і випробувальний полігон для розвитку всієї індустрії розумних міст під назвою “Місія на Землі”, який буде запущено найближчим часом, наприкінці 2024 – початку 2025 року, і ми беремо в цьому безпосередню участь.
Після зміни курсу новими директорами “Проєкту Венера”, не роздумуючи виступив рішуче проти, особливо, знаючи подробиці цієї авантюри, – ставши на бік оригінальних ідей Жака Фреско. За будь-яких результатів розвитку ситуації, я продовжуватиму розпочате, з метою дати шанс людству перейти до ресурсо-орієнтованої економіки, або принаймні спрямувати суспільство в потрібному напрямку. Сподіваюся, і ви приєднаєтеся до нас.