Фраза Жака Фреско «Не ставте мені пам’ятник» стала однією з найвідоміших. Її повторюють при кожній нагоді, надаючи їй будь-яких зручних значень. Іноді це доходить до абсурду: знаходяться ті, хто всерйоз стверджує, що сам факт існування нашого YouTube-каналу «Жак Фреско українською» чи тематичних груп у соцмережах — це вже «небажаний пам’ятник», який потрібно видалити, бо він «не хотів пам’ятників». Під кожним постом чи відео, де згадується Жак, з’являються коментатори з докорами: «Він же просив не робити з нього культ!»

Але найнебезпечніша тенденція починається тоді, коли цю фразу починають використовувати як інструмент логічної маніпуляції — щоб відмахнутися від ідей Жака та його оригінального Проєкту Венера або навіть повністю позбутися їх.

Про що насправді говорив Жак Фреско

Жак Фреско неодноразово висловлював думку про «пам’ятник», і щоразу йшлося зовсім не про заборону згадувати його ім’я чи відмову від його ідей. Фреско мав на увазі, що жодна розробка не повинна ставати догмою чи культом, навіть якщо вона є найкращою на даний момент. Він підкреслював: майбутні покоління мають покращувати й змінювати все, що створили ми, — саме в цьому полягає прогрес.

Наприклад, в інтерв’ю 2010 року він розповів, що прочитав книгу «125 утопій і чому вони провалилися», після чого усвідомив: навіть якщо сьогодні спроєктувати ідеальне місто, завтра воно стане гамівною сорочкою для дітей майбутнього.

Вони виростуть, отримають нові знання й технології та спроєктують власні міста.

Фреско казав: «Поставивши мені пам’ятник перед містом, ви стримуєте майбутнє». Він порівнював це з ноутбуком: сучасний ноутбук зовсім не ідеальний, це лише найкращий варіант на даний момент, а через 10 років він стане застарілим. Розвиток неможливо зупинити, тому говорити про утопію (ідеальне суспільство) безглуздо — все можна вдосконалювати, і не повинно бути «недоторканних» ідей чи авторитетів.

Подібну думку Жак висловив і під час виступу в Стокгольмі того ж року. Пояснюючи, що проєкт «Венера» — це не кінцева ідеальна модель, а лише набагато кращий старт порівняно з сучасним суспільством, він додав:

«Навіть якщо я спроєктую працездатне місто, це місто лише зв’яже руки наступному поколінню. Вони будуть проєктувати власні міста. Якщо ви зведете мені пам’ятник і поставите його в центрі міста, це стримуватиме людей. Щоб рухатися вперед, потрібно ставити завдання, аналізувати, вдосконалювати й іти далі».

Іншими словами, не потрібно «увічнювати» нинішній дизайн — майбутнє має будуватися не на поклонінні досягнутому в минулому, а на його постійному оновленні.

Фраза «не ставте мені пам’ятник» спрямована проти догматизму та застою, а не проти визнання заслуг чи поширення знань. Фреско не хотів, щоб його проєкти чи він сам стали священною коровою, яка гальмує прогрес. Він не говорив: «зітріть моє ім’я, викиньте мої книги, видаліть відео». Навпаки, він усе життя прагнув донести свої ідеї якомога ширше, просто розумів, що з часом їх теж потрібно буде удосконалювати та розвивати далі.

Видалення Жака Фреско під приводом «не створювати культ»

На жаль, слова Жака про пам’ятник стали зручним прикриттям для тих, хто після його смерті у 2017 році вирішив різко змінити курс проєкту. Нові директори Проєкту Венера, призначені у 2018-му, оголосили про «наступну еволюцію» проєкту — і ця «еволюція» швидко звернула у дивне русло. Багато оригінальних пропозицій Жака Фреско були оголошені застарілими та фактично відкинуті.

З сайту Проєкту Венера зникла майже вся інформація про оригінальні пропозиції Жака Фреско, так само як і матеріали про нього самого, за рідкісними винятками. Зникли Програма, розділ із відповідями на часті запитання, плани, описи переходу та інші ключові матеріали, залишивши лише короткі загальні згадки про колишню програму. Тепер багато ідей Жака, його лекції та книги доступні лише у вигляді товарів у магазині: їх можна придбати, але неможливо вільно ознайомитися з ними в повному обсязі.

Сайт-музей, який планувався як альтернатива знищенню спадщини Жака і мав називатися «Фонд Жака Фреско» (Jacque Fresco Foundation), уже п’ятий рік залишається «в розробці» й фактично є занедбаним ресурсом з кількома сторінками.

Слід згадати і про повністю згорнуте виробництво документального фільму «Людина завтрашнього дня» (про Жака Фреско), а також про відмову публікувати архівні лекції та їхні транскрипції, на які неодноразово проводилися краудфандингові збори.

Була отримана відмова і в наданні архівних матеріалів для нових відео та документальних фільмів, за які готова була взятися наша команда. Крім того, були стерті й забуті плани створення «Великого художнього фільму Проєкту Венера», яким хотіли яскраво показати можливе майбутнє та перехід до нього, і на який також проводився збір коштів. Ідея видати книгу з основними пропозиціями Жака, засновану на його лекціях і анонсовану новими директорами як майже завершену ще у 2020 році, так і не була реалізована.

Будь-які спроби співпраці розбиваються об вимогу беззастережно прийняти новий курс і передати повний контроль директорам та їхньому головному ідеологу Саймону Мішо — «особливому вченому та візіонеру», на якого тепер покладаються надії проєкту замість Жака Фреско, попри його захоплення теоріями змови та псевдонауковими концепціями.

Проте, попри все це, нове керівництво запевняє, що вони «не відходять від ідей Фреско». У хід ідуть висловлювання Жака — точніше, окремі цитати, майстерно вирвані з контексту. Фраза «не ставте мені пам’ятник» стала улюбленим виправданням. Мовляв, Фреско ж сам казав не робити з нього ікону, отже, ми маємо право відмовитися від його креслень, ідей, планів і вигадувати все заново. Якщо хтось вказує на суперечності між новим курсом і словами Фреско, у відповідь звучить: «Жак не хотів, щоб його слова сприймали як догму — ось ми й пропонуємо “еволюцію” ідей».

Але що ми бачимо на практиці?

Від ресурсо-орієнтованої економіки достатку розмови змістилися до ідеї неминучої нестачі ресурсів — зокрема тих, що необхідні для переходу на відновлювані джерела енергії. Спираючись на особливі розрахунки Саймона Мішо, які не отримали підтримки в науковій спільноті, новий курс обґрунтовує повний перегляд ідей Жака та рух до «більш простого життя» в гармонії з природою.

Від наукового методу проєкт скочується до недовіри до «офіційної науки» та ідеї «нового наукового методу на основі філософії» (що б це не означало). Тут варто згадати і Натанаеля Дінвідді з ради директорів: випускник філософського факультету Канзаського університету, сьогодні він активно використовує свої навички для перекручування ідей Фреско та спритної маніпуляції логікою і смислами.

Зручне виправдання

Незгодних із новим курсом просто усувають. Проєкт перетворюється на закриту цитадель із договорами про нерозголошення, без зворотного зв’язку та з масовими блокуваннями будь-якої критики. Закриваються англомовні майданчики, де ще можна було обговорювати ідеї Фреско, а публічний простір зачищається від тих, хто не погоджується з «новою лінією».

Використання фрази Фреско «не ставте мені пам’ятник» стало зручним інструментом маніпуляцій. З його слів виривають один фрагмент, ігноруючи все інше, і використовують його як аргумент проти будь-яких нагадувань про його справжні ідеї та пропозиції чи будь-якої критики. У результаті створюється ілюзія, що відмова від спадщини Фреско — нібито його власна воля.

Насправді ж під цим прикриттям відкидаються ключові принципи проєкту: науковий підхід, орієнтація на ліквідацію дефіциту та побудову суспільства достатку. Замість цього просуваються зовсім інші погляди, а самого Жака та його ідеї витісняють, залишаючи лише лозунг, яким зручно заглушати незгодних і відводити розмову від суті. Фреско мріяв, щоб його ідеї допомогли змінити світ. Він не мріяв, що після його смерті однією його фразою виправдовуватимуть відмову від усього, що він створював.

Завантажте постери з логічними маніпуляціями від проєкту Obraz

Коли закінчуються чесні аргументи, починаються риторичні трюки. Важливо це помічати й не піддаватися. Щоб захиститися, варто вивчати логічні помилки, софізми, риторичні прийоми, методи маніпуляції та емоційного тиску. Це допоможе розпізнавати підміну понять, хибні посилання на авторитет та інші хитрощі, які використовують, щоб відвести розмову вбік і заглушити реальну критику.

Замість пам’ятника — продовження справи

Що робити тим, хто по-справжньому цінує ідеї Жака Фреско? Продовжувати розпочату ним справу. Сьогодні оригінальний Проєкт Венера зайшов у глухий кут, а надії на повернення до початкового курсу тануть. Юридичні та адміністративні бар’єри заважають поширювати старі матеріали: нові власники контролюють права на книги, лекції та фільми Фреско, через що дедалі складніше ділитися ними вільно. Нам, наприклад, заборонили використовувати навіть архівні кадри Жака під приводом авторських прав. Але це не привід здаватися.

Жак створив фундамент знань не для того, щоб ідеї застигли, а щоб їх розвивали, адаптували й удосконалювали. Так, багато доводиться починати наново, але ми починаємо не з нуля. У нас є база знань, напрацювання Жака, досвід команди та партнерства для запуску проєктів розумних міст. Хай шлях і не простий, ми продовжуємо рухатися вперед. Кожен, хто поділяє ці погляди, може зробити свій внесок.

Якщо вам близькі оригінальні ідеї Проєкту Венера, зараз саме час підтримати їхнє відродження: фінансово, часом, навичками, участю у волонтерській команді чи власними проєктами у руслі загальної концепції. Головне — не мовчати й не стояти осторонь.

Жак не хотів пам’ятників. Він хотів змін. Нехай про нього нагадують не бюсти, а реальні справи, які змінюють життя людей на краще. Розвивайте ідеї, залишайтеся критичними, діліться знаннями. Тоді жодні маніпуляції не зіб’ють нас із шляху до майбутнього, на яке ми всі заслуговуємо.

Усіх, хто готовий діяти, запрошуємо до співпраці. Замість пам’ятників давайте будувати новий світ.

Також читайте:

Yevhen Sliuzko

Уже понад 13 років перебуваю в самому центрі всієї діяльності за напрямом і можу розповісти вам багато нюансів: від оригінальних пропозицій Жака Фреско, до роботи з рухом, маловідомої та інсайдерської інформації.

Організував найуспішнішу і найрезультативнішу команду руху Проєкту Венера, зараз представлену організацією “Проєктування Майбутнього”, а також канал “Жак Фреско” на 1,5 мільйона підписників, дрібні й великі заходи, давав інтерв’ю на радіо й ТБ, співпрацював із ВНЗ і школами, проводив акції, вів мережу груп на 60 міст із регулярними зустрічами, і багато іншого. Розкривав і боровся з шахрайськими компаніями та ініціативами, відстоюючи репутацію Проєкту Венера.

Організував і вів переговори з будівництва смарт-міста Проєкту Венера, з тоді ще живим Жаком Фреско, що було їхнім найкращим шансом. Сьогодні цей проєкт перетворився на повноцінний проєкт розумного міста і випробувальний полігон для розвитку всієї індустрії розумних міст під назвою “Місія на Землі”, який буде запущено найближчим часом, наприкінці 2024 – початку 2025 року, і ми беремо в цьому безпосередню участь.

Після зміни курсу новими директорами “Проєкту Венера”, не роздумуючи виступив рішуче проти, особливо, знаючи подробиці цієї авантюри, – ставши на бік оригінальних ідей Жака Фреско. За будь-яких результатів розвитку ситуації, я продовжуватиму розпочате, з метою дати шанс людству перейти до ресурсо-орієнтованої економіки, або принаймні спрямувати суспільство в потрібному напрямку. Сподіваюся, і ви приєднаєтеся до нас.

sluzko.com

The post Під приводом «не ставити пам’ятник» зникають ідеї Жака Фреско appeared first on Проєктування Майбутнього.

Яке ставлення Проєкту Венера до біорегіоналізму?

«Аналізуючи природні кордони біорегіону, ми можемо визначити несучу здатність конкретного регіону Землі та проєктувати системи, що відповідатимуть можливостям і обмеженням цього середовища… Результатом стає екологічна географія замість політичної географії націй. Природні кордони замість національних.»

– З оновленого FAQ нового «Проєкту Венера»

Оригінальний список FAQ зі 108 запитань тепер доступний тільки на нашому сайті.

F.A.Q. щодо оригінального Проєкту Венера (до 2018 р.)

Але на скільки регіонів ділити світ? Два, п’ятдесят, п’ятсот? Річки й екосистеми не збігаються зі зручними лініями на карті, а великі міста розташовані на перетині різних екосистем. Гори та водозбірні басейни можуть створювати десятки анклавів всередині однієї країни. Хто вирішуватиме, де провести ці лінії, і хто змушуватиме мільйони людей підкорятися цим лініям? Такі схеми неминуче ведуть до примусу й конфліктів, коли одні вимагатимуть ресурси сусідів, а відмова призведе до силових захоплень під гаслом «екологічної справедливості».

Чому біорегіоналізм не вирішує проблем

Біорегіоналізм ігнорує те, що дозволило людству вийти з ізоляції: глобальну енергетику, транспорт, зв’язок, міжнародний поділ праці. Ми створили систему, в якій одні регіони виробляють ліки та технології, інші забезпечують продуктами та сировиною, а енергетичні мережі з’єднують материки й підтримують роботу лікарень і заводів. Спроба «жити в межах місцевих ресурсів» означає руйнування цих зв’язків, повернення до дефіциту й ізоляції.

Навіть локальні питання, як рибальство, потребують міжнародного управління, інакше екосистеми морів будуть знищені. Сільське господарство в регіонах Нілу чи Гангу залежить від глобальної торгівлі добривами, технологіями й паливом, а не від «локальної самодостатності». Пропозиція біорегіоналізму ігнорує ці залежності, підмінюючи реальні рішення гаслами.

Біорегіоналізм не вирішує проблему воєн і бідності, а створює нові лінії конфліктів, маскуючись під «сталість». Він не ліквідує дефіцит, а змушує жити в його межах. Він не створює сталості, а руйнує інфраструктуру, яку будували покоління.

При цьому біорегіоналізм ігнорує колосальну нерівність регіонів за ресурсами, технологіями, інфраструктурою й рівнем життя. Одні регіони багаті водою, родючими землями та корисними копалинами, інші залежать від імпорту навіть базових товарів. Деякі мають високі технології та медичні системи, інші залишаються без доступу до них. Розподіл світу за екосистемами закріплює цю нерівність, перетворюючи її на постійну умову життя. Замість ліквідації дефіциту для всіх, пропонується розподіл дефіциту між регіонами, залишаючи одних у достатку, а інших — у хронічній нестачі.

Що пропонував Жак Фреско

Жак Фреско показував, як можна проєктувати сталі міста без кордонів, спираючись на науку та автоматизацію.

Він говорив про добровільне глобальне об’єднання людства для використання ресурсів планети в інтересах усіх людей, про ліквідацію кордонів і дефіциту через науку, автоматизацію та логістику. Природні зони та екосистеми мають враховуватись лише для проєктування міст і планування виробництва, а не для поділу людей на анклави.

Жак Фреско багато разів наголошував:

«Ми не можемо вирішити світові проблеми в рамках націй.»
«Кордони створюють конфлікт, а не рішення.»
«Наука й технології здатні ліквідувати дефіцит, якщо ресурси планети стануть надбанням усього людства.»

Справжнє рішення: глобальна система

Справжнє рішення — не в переділі світу й ізоляції, а в глобальній системі управління, ліквідації дефіциту й збереженні екосистем в інтересах кожної людини на планеті. Усе інше — лише зміна вивіски на тих самих проблемах, що й раніше.

Ми живемо у світі, де кордони й дефіцит породжують війни та бідність. Але нові кордони під виглядом екології не вирішать цих проблем. Рішення — у глобальній системі, ліквідації дефіциту, використанні науки й технологій для всіх людей на планеті із турботою про природу. Якщо ви це бачите й розумієте, що сталість неможлива без ліквідації штучних бар’єрів, приєднуйтесь до тих, хто будує реальне, а не ілюзорне майбутнє.

Ми продовжуємо шукати й показувати рішення, які справді працюють і роблять світ кращим. Приєднуйтесь, якщо хочете бути частиною цих змін.

Також читайте:

Yevhen Sliuzko

Уже понад 13 років перебуваю в самому центрі всієї діяльності за напрямом і можу розповісти вам багато нюансів: від оригінальних пропозицій Жака Фреско, до роботи з рухом, маловідомої та інсайдерської інформації.

Організував найуспішнішу і найрезультативнішу команду руху Проєкту Венера, зараз представлену організацією “Проєктування Майбутнього”, а також канал “Жак Фреско” на 1,5 мільйона підписників, дрібні й великі заходи, давав інтерв’ю на радіо й ТБ, співпрацював із ВНЗ і школами, проводив акції, вів мережу груп на 60 міст із регулярними зустрічами, і багато іншого. Розкривав і боровся з шахрайськими компаніями та ініціативами, відстоюючи репутацію Проєкту Венера.

Організував і вів переговори з будівництва смарт-міста Проєкту Венера, з тоді ще живим Жаком Фреско, що було їхнім найкращим шансом. Сьогодні цей проєкт перетворився на повноцінний проєкт розумного міста і випробувальний полігон для розвитку всієї індустрії розумних міст під назвою “Місія на Землі”, який буде запущено найближчим часом, наприкінці 2024 – початку 2025 року, і ми беремо в цьому безпосередню участь.

Після зміни курсу новими директорами “Проєкту Венера”, не роздумуючи виступив рішуче проти, особливо, знаючи подробиці цієї авантюри, – ставши на бік оригінальних ідей Жака Фреско. За будь-яких результатів розвитку ситуації, я продовжуватиму розпочате, з метою дати шанс людству перейти до ресурсо-орієнтованої економіки, або принаймні спрямувати суспільство в потрібному напрямку. Сподіваюся, і ви приєднаєтеся до нас.

sluzko.com

The post Біорегіоналізм: ілюзія рішення, шлях до війн appeared first on Проєктування Майбутнього.

Але правда в тому, що більшість таких книжок не дають розуміння. Вони дають відчуття розуміння. Вони заколисують. Створюють ілюзію, що ти «наближаєшся до істини», поки світ залишається тим самим. Вони годують обіцянками, які неможливо перевірити, і надіями, які зручно продавати.

Жак Фреско говорив просто: якщо ідею не можна перевірити, якщо вона не дає результату, якщо її не можна застосувати для реального покращення життя людей — вона марна. Науковому методу не потрібна «священна природа» та медитації на тему «як все складно». Йому не потрібні оракули. Йому потрібні чесність і перевірка.

Але якщо чесно перевіряти ідеї, доведеться відмовитись від багатьох красивих слів, які продають під виглядом «нової науки». Доведеться визнати, що книжки на кшталт Reinventing the Sacred Кауффмана чи The Master and His Emissary Макґілхриста стають інструментом для тих, хто хоче говорити про майбутнє, але не хоче його будувати.

Ця стаття — про те, як псевдонаукові «глибокі» книжки підміняють реальну роботу та науковий метод, і чому, якщо ми справді хочемо іншого майбутнього, нам потрібно навчитися відрізняти знання від ілюзії.

Візьмемо «Відродження святого» (Reinventing the Sacred) Стюарта Кауффмана. Її люблять називати «містком між наукою та етикою». Насправді, як влучно зауважив філософ Даніел Деннет, усі ці розмови про «священне» у природі — це «релігійна риторика без змісту», де відсутність знань подається як мудрість.

Кауффман пише:

«Ми можемо знайти нове відчуття священного, повністю природне, яке додасть сили нашій етиці та політиці.»

Але «нове відчуття» без перевірки фактів, моделей і відтворюваних результатів не дає етиці нічого, крім туману. Це пряме заперечення наукового методу, на якому Фреско будував Проєкт Венера, де кожна ідея мала підтверджуватися експериментом, розрахунками та здатністю реально змінювати світ, а не гарними словами.

Те саме стосується «Володар і його посланець» (The Master and His Emissary) Ієна Макґілхриста. Її цитують ті, хто хоче відчути себе «обраним», переконаним, що «ліва півкуля руйнує світ», а «права» має повернути гармонію. Але, як підкреслює нейробіолог Кевін Мітчелл, це «міф, загорнутий у філософську поему», який ігнорує дані заради красивої метафори.

Макґілхрист пише:

«Ліва півкуля — чудовий слуга, але жахливий господар.»

Так, це звучить як прислів’я шамана, а не висновок із дослідження. Таку книжку зручно обговорювати за чаєм, створюючи ілюзію, що ти «бачиш світ глибше», але якщо спитати: «А як це перевіряється?», відповіді не буде.

Ці книжки дають відчуття розуміння, але не дають самого розуміння. Це зручна ідеологія для тих, хто хоче влади без відповідальності, даючи привід не використовувати науковий метод, не перевіряти гіпотези, не вимірювати результати.

А Фреско казав інакше. Він закликав будувати висновки на перевірених даних, а не на “відчуттях”, проєктувати системи, здатні усувати бідність і руйнування, і перевіряти кожну ідею на практиці. Він не створював культ поклоніння природі, він хотів, щоб ми її розуміли і співпрацювали з нею через науку, а не через філософські медитації.

Як писав Карл Саган, «Незвичайні твердження потребують незвичайних доказів». Але у цих книжках немає доказів, є лише гладкі слова, створені, щоб заспокоювати, а не пробуджувати.

Саме тому такі книжки опиняються у списках рекомендацій замість книжок з реальної системної теорії, інженерної екології, автоматизації та практичного проєктування нового суспільства. Тому що після прочитання про «священний хаос» не потрібно нічого будувати, нічого перевіряти і нікому не відповідати.

Як книжки стають знаряддям культу та вбивають науковий метод

Чому такі книжки, як Reinventing the Sacred чи The Master and His Emissary, так легко й відкрито рекомендують у колах, що називають себе «проєктами майбутнього»?

Тому що це зручно.
Зручно для створення групи слухняних послідовників, а не спільноти дослідників.

Коли основою стає не перевірка гіпотез, не збір даних, не експерименти, а «нове відчуття» і «священна творчість природи», критика перетворюється на єресь. Будь-яке запитання «А як це перевірити?» легко відбивається: «Ти просто не розумієш глибину». Люди, що вірять у такі книжки, з часом починають ходити по колу, обговорюючи містику й метафори, відчуваючи себе «особливими», але нічого не створюючи.

Це класична схема створення культу:
– Є текст, нібито носій істини.
– Є «провідники» цієї істини, що вміють її «правильно тлумачити».
– Є звичайні люди, які «не розуміють» і тому «не готові».

У такій атмосфері справжня перевірка й сумніви стають небезпечними, бо вони руйнують магію. Вони змушують вимірювати те, що збудовано з повітря. І виявляється, що за словами «нове розуміння», «священне», «природа творить» не стоїть нічого, крім зручної ширми.

Як писав Річард Фейнман, «Перше правило науки — не обманювати самого себе, адже саме себе обдурити найпростіше». Ці книжки роблять саме це: дозволяють обманювати себе, водночас створюючи відчуття, що ти «йдеш шляхом Всесвіту».

Але найгірше те, що вони забирають енергію у реальних змін. Люди, які могли б працювати з даними, будувати моделі розподілу ресурсів, вирішувати екологічні задачі, проєктувати системи управління відходами й енергією, починають обговорювати, яка півкуля «краща» і як «віддатися природі».

Так вбивається науковий метод.
Так вмирає критичне мислення.
Так проєкти майбутнього перетворюються на клуб розмов.

Що робити, щоб не потрапити у цю пастку?

1. Повертатися до основ наукового методу.
   Будь-яке твердження має перевірятись, будь-яке передбачення — порівнюватись з реальністю, будь-яка гіпотеза — бути готовою до спростування.
2. Фільтрувати літературу.
   Якщо книжка пропонує «відчуття» замість даних, «усвідомлення» замість експериментів і «сакральність» замість перевірки — це знак, що перед тобою new age, а не наукова праця.
3. Згадати Жака Фреско.
   Він не казав «довіртесь природі», він казав: «Вивчайте природу, будуйте моделі, перевіряйте, змінюйте, вдосконалюйте». У нього не було «священних» текстів, він спирався на інженерну, системну й наукову думку без містики.
4. Ставити просте запитання: «Що з цього можна перевірити?»
   Якщо відповідь — «нічого», книжка годиться для медитацій, але не для зміни світу.

У людей, які справді хочуть змінити світ, немає часу на культ.
У них є проєкти, дані, моделі, експерименти, помилки й робота над помилками.
І якщо є щось «священне» на цьому шляху, то це не хаос природи, а правда, що відкривається через чесну перевірку й працю.

Якщо ми хочемо майбутнього без бідності й безглуздої роботи, де ми навчилися жити з природою й один з одним, потрібно перестати шукати оракулів у книжках і почати шукати помилки у власних моделях. Потрібно перестати вірити, що «всесвіт творить», і почати творити самим, крок за кроком, перевіряючи й вдосконалюючи. Це нудно. Це важко. Але це працює.

Так ми відрізняємо реальну роботу від зручних розмов.
Так ми відрізняємо рух до майбутнього від чергового new age-куща, прикритого красивими словами.
Так ми перестаємо бути натовпом навколо шамана і стаємо спільнотою, здатною побудувати інший світ.

Також читайте:

Yevhen Sliuzko

Уже понад 13 років перебуваю в самому центрі всієї діяльності за напрямом і можу розповісти вам багато нюансів: від оригінальних пропозицій Жака Фреско, до роботи з рухом, маловідомої та інсайдерської інформації.

Організував найуспішнішу і найрезультативнішу команду руху Проєкту Венера, зараз представлену організацією “Проєктування Майбутнього”, а також канал “Жак Фреско” на 1,5 мільйона підписників, дрібні й великі заходи, давав інтерв’ю на радіо й ТБ, співпрацював із ВНЗ і школами, проводив акції, вів мережу груп на 60 міст із регулярними зустрічами, і багато іншого. Розкривав і боровся з шахрайськими компаніями та ініціативами, відстоюючи репутацію Проєкту Венера.

Організував і вів переговори з будівництва смарт-міста Проєкту Венера, з тоді ще живим Жаком Фреско, що було їхнім найкращим шансом. Сьогодні цей проєкт перетворився на повноцінний проєкт розумного міста і випробувальний полігон для розвитку всієї індустрії розумних міст під назвою “Місія на Землі”, який буде запущено найближчим часом, наприкінці 2024 – початку 2025 року, і ми беремо в цьому безпосередню участь.

Після зміни курсу новими директорами “Проєкту Венера”, не роздумуючи виступив рішуче проти, особливо, знаючи подробиці цієї авантюри, – ставши на бік оригінальних ідей Жака Фреско. За будь-яких результатів розвитку ситуації, я продовжуватиму розпочате, з метою дати шанс людству перейти до ресурсо-орієнтованої економіки, або принаймні спрямувати суспільство в потрібному напрямку. Сподіваюся, і ви приєднаєтеся до нас.

sluzko.com

The post Нам підсовують «глибокі» книжки замість науки appeared first on Проєктування Майбутнього.